Сьогодні хочу обговорити з вами тему самоцінності.
Як у вас із САМООЦІНКОЮ?

На яке місце ви ставите себе? Як думаєте, чим ви цінні для коханих та оточуючих?

Це питання ми досліджували в одному зануренні.
Давайте подивимося, що відбувається, коли людина не цінує себе, не поважає і не любить.

Як виявилося, тема для занурення виявилася дуже болючою і принесла багато усвідомлень і висновків після занурення. Клієнтка побачила, що вона народилася у сім’ї дуже високопоставленого вельможі, багатого та іменитого. І все склалося б чудово у долі, але першим народився брат-близнюк. Батько вирішив, що не варто ділити багатство та плодити конкурентів, і другого хлопчика віддали у село селянці-годувальниці. Та була доброю жінкою, добре дбала про нього. Але років у п’ятьох хлопчика забрали і відвезли в інше місце. Там його замкнули в печері, замурували вхід і залишили лише маленький отвір, через який щодня давали воду та шматок хліба. Так тривали роки. Як описати почуття, які розривали душу маленького, а потім і в’язня, що виріс? Страх, гнів, туга, усвідомлення власної нікчемності та непотрібності, самотність, ненависть… Коли в’язень помер, отвір замурували, тіло його так і залишилося назавжди в цій кам’яній могилі, безіменним.

‌
Клієнтка усвідомила після занурення, що більшу частину життя вона почувала себе непотрібною, самотньою, нецінною та нікчемною. Вона абсолютно не цінувала те, що вміла. Не ставила перед собою якихось цілей, життя було донедавна досить сірим і безцільним. Причому не можна сказати, що батьки її не любили і не цікавилися її проблемами. Сім’я була досить благополучною, не без проблем, звісно. Але з тими чи іншими перекосами у вихованні, на мою думку, стикалися всі. І тільки тепер, коли стала зрозумілою причина, настала переоцінка себе та свого життя, звільнення від пам’яті про те втілення та висновки, які зробила душа, переживши цю ситуацію.

На консультацію постійно приходять люди з такою проблемою. Людина, яка не любить і не цінує себе, не може повноцінно любити та цінувати інших, у неї розмиті особисті кордони, та й вона сама не розуміє, де кордони у співрозмовника. Він сам ставить себе на останнє місце після дітей, батьків, партнера чи друзів, роботу. Але завжди чекає, що цю жертву оцінять і будуть також приносити в жертву заради своїх інтересів, цінуватиму, любити і поважати. А начальство, бачачи старання та оцінивши користь та перероблений час, саме підніме зарплату. Тільки це ніколи не відбувається, і в душі накопичуються негативні думки та емоції. Саме тому не складаються стосунки та кар’єра.

У людини з низькою самоцінністю, або немає амбіцій і вона навіть не намагається робити кар’єру або будувати свій бізнес, або вона болісно амбітна і із заздрістю спостерігає за успіхом інших людей. І найкращі психологи витрачають роки, щоб людина почала цінувати і любити себе, звільнилася від цього важкого вантажу і змінила своє життя.

Якщо ви дізналися себе, якщо досі живете в такій ситуації, але хочете її змінити, записуйтесь.

 

На яке місце ви ставите себе?
Чим ви цінні для коханих та оточуючих?